Злетіти б із птахами в майбуття.
Шукаю чистий аркуш у блокноті...
Думки мої поранені болять.
У грудях жар, о...с...т...а… , останній подих?
Ледь жевріє недопалок життя
Під серенаду з фальшем в кожній ноті,
А віченьки, чому ж отак щемлять?
Невже надій не залишилось жодних?
Але душа не прагне співчуття...
О, диво: чистий аркуш!... На звораті –
Сплять янголи. Хай трішечки посплять...
Забилось серце. Відновився подих.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809927
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 14.10.2018
автор: Світлана Петренко