Ми запускаєм бумеранг з надією - не вцілить.
Якщо ж про когось ці думки - у нас пророчий дар.
Бог знає правила життя: на нуль гріхи не ділить!
Іще ніхто, ніде й ніколи Йому не дав хабар.
Бодай хоч раз, та кожен з нас хотів задобрить Бога.
І часом з ним не вівці ми а справжні торгаші.
На лику Господа не раз з'являється тривога,
Немов в молитві а насправді - рахуєм бариші...
Ми корегуєм волю й дію всі нашого Творця.
Хоч робимо це, ніби во ім'я і Сина, і Отця...
Шукаємо ваду, сумно, правда... у чистого взірця,
Натомість маєм лиш благати:"Заблудша я вівця..."
Валентина Дацко - Урода
13/10/2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809905
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2018
автор: Гонорова пані