…

Повіки  склепили  і  сад,  і  подвір’я.
До  вирію  в  мандрах  утомлений  день.
Усесвіт  зірки  шерегує  й  сузір’я  —  
І  зчитує  долі  звіздар  із  знамень.  

Степлішає  погляд  в  котроїсь  з  зірниць,  
Заплаче  й    пощезне  самотня  жарина.  
Туманець  невмисно  розляжеться  ниць,
Затихне  вві  сні  безутішна  пташина.

Намітяться  долі  десь  вище,  за  синню,
І  вибере  кожен  для  себе  вінок.  
Терпітимем  ми  безневинно  і  винно  
Й  покірно  читатимем  розклад  зірок.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809895
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2018
автор: Valentyna_S