мій кожен спогад з ТВОЇМИ очима,
які я вже не бачила сто літ,
які давно забути вже повинна...
та ТВОЯ скрізь присутність непростима
не хоче дати спокою мені....
***
тепер рахунки зведені,
ми - квити...1:1...
я починаю жити!!!!!!!!!!!!!!!!!
***
...все, що тобі хотілось побажати,
навряд чи вмістить розмір цього вірша.
Тому бажаю одного лише:живи!!!
а ДЕ, ДЛЯ КОГО, й ЯК -
вже сам вирішуй.....
***
...а біль мене зсередини з'їдає...
з цим треба жити, але як не знаю...
***
Мені байдуже, що у серці твому
для мене місця вже не вистачає
та я від долі мало вимагаю,
мені для щастя небагато треба:
даруєш погляд - я злітаю в небо!!!
у серце пустиш - увійду до раю...
***
ти вкотре завітав до мого сну
в цей раз вишнево-яблуневим цвітом...
і я збагнула ЯК НЕНАВИДЖУ ВЕСНУ,
що перейшла у 35-те літо!!!
***
лише тоді, як обійнявшись, ми
із краю в край пройдемось по ВЕСЕЛЦІ
метелик, що заснув в моєму серці
прокинеться й затріпає крильми....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=80989
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.06.2008
автор: Лилу