Не питай у неї про цю осінь,
Бо не можна ні про що питати.
Вітер грається її волоссям.
Вже її кудись час відпускати ...
Може осені усе ще мало?
Що на думці у таких жінок ...
Може, інші пори року обікрала,
Заблукала між людських думок ...
Щирих слів? Їх сказано багато.
Ніжних квітів? Нащо їх зривати.
Може погляду і дотиків руки?
Захопився вітер ніжністю щоки …
Може здивувала їх усіх -
Ці дуби, і клени, і бузок?
Може так чарує її сміх,
Що забули про осінній строк?
Від обіймів ледь крутилась голова.
На додачу ще й слова, слова, слова.
На прощання подих - поцілунок.
Може, втрата це, а може подарунок ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809882
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2018
автор: Дружня рука