Промайнуло наше літо, наче сон казковий,
Розійшлися ми з тобою, мов стежки у полі…
Бачу досі твої очі - у той час ранковий,
Як стрічалися з тобою… Як ішли поволі...
Там, де верба над рікою, розпустила коси
Де на травах так бриніли й вигравали роси...
І здавалось нам з тобою: наше щастя вічне...
Не зогледілись, як взявся й розгулявся вітер…
В душі кружляє листопад...
А я у літо наше хочу.
В душі кружляє листопад...
Вернись моє кохання, прошу!
В душі кружляє листопад...
Я вірю - сонце нам всміхнеться.
В душі кружляє листопад...
Й кохання знову повернеться.
Не співає соловейко, не кує зозуля,
Не радіє більше серце, полонила туга...
Хочу вірити, що скоро весна повернеться,
І кохання лід розтопить у твоєму серці...
В душі кружляє листопад...
А я у літо наше хочу.
В душі кружляє листопад...
Вернись моє кохання, прошу!
В душі кружляє листопад...
Я вірю - сонце нам всміхнеться.
В душі кружляє листопад...
Й кохання знову повернеться.
Анатолій Розумний
17.11.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809685
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2018
автор: Анатолій Розумний