Сполохана тиша кудлатим безсонням,
А грози стрекочуть ― лайнІ крезарі...
В Сорочинцях осінь. Розхлюпалась бовдня
В благенькій грабарці, що віз грозовій...
Сутулиться темінь
в жупанчику мокрім.
Опришенко-Вітер ― танцір в комишах.
― Ви бачили?
...................Бачили?
...........................Падає якір ―
Той якір, що місячну скриню
...............................вкрашав ―
Упав,
Зачепивсь
У тремтячому вітті ―
Вилискують мокро-сумнющі листки ―
Розгривлені клени впіймали у сіті
Мелодію ночі в розхмар’ї сивкІм.
Мені би,
В серце твоє,
Якорем впасти ―
Хай срібло узорить стежі межи нив
Й мережаться руни
в рахманні зірча́стім
Де янгол зернятко
у щастя
зронив.
25. 11. 13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809624
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.10.2018
автор: *SELENA*