Безмежний світ родинного тепла,
Чарує душу словом і піснями.
А я лечу, бо маю два крила
Де сонце засинає вечорами.
У ритмі серце з помахом крила,
До хмар, які біліють, мов перина.
Спирає дух небесна висота,
Яка мене з дитинства полонила.
Бо знаю вдома батьківське тепло,
Воно завжди залишиться із нами.
Батьки, стежина, хата і село,
Лише нащадки виростуть птахами.
Пройдуть роки і позове поріг,
Де з коминів теплом батьківським віє.
Уже без крил, відчувши втому ніг
Повернемось, бо є в душі надія.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809544
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.10.2018
автор: СЕЛЮК