Мабуть від себе зцілення немає –
Вночі в думках своїх я все блукаю,
Щукаю щось,
Чи хочу щось забути?
А може потребую я спокути
За всі гріхи
Чи справжні, чи уявні?..
А тут і осінь – норовлива пані.
Її вважають скринею із смутком,
Нагадуванням,що не все забуто.
Що є платня за справи та думки…
Вона ж плете із листя килимки,
Дощем змиває біль, журбу і тугу,
Знімає з нас навроки та напругу.
Ласкаво в очі хоче зазирнути,
Щоб ми могли в тепло її пірнути –
Позбутись забобонів та страхів…
А ми на осінь травимо злих псів,
Вважаєм винною у холоді відносин…
Несправедливо…
Бо чарівна осінь
Лікує і виконує бажання,
Дарує мудрість, тишу та кохання…
10.10.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809526
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.10.2018
автор: Наталі Рибальська