УБОГА ДУША
Дурень ,сміється з чужої біди ,
не знає, що його завтра чекає?
нудить ,витісує різку з лози ...
не бачить свого чуже шукає.
Задер голову не бачить землі,
і чи під ногами росте трава .
літа орел високо у пітьмі
не знає, де впаде його душа.
Павук, плете, снує павутиння...
переконаний у правоті на сто,
горіх-тухлий, а тверде лушпиння...
як велике цабе, a звати ''ніхто''.
Поглядом колючим споглядає,
кидає на право на ліво слова...
і зверху, вниз жертву виміряє-
в голові -пусто, і убога душа .
М ЧАЙКІВЧАНКА
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809498
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.10.2018
автор: Чайківчанка