Петровi батоги - цикорій.
Рiчка рокiв прозора
Хоч i лоб облисiв -
Груша...Хата...Комора...
Млин...Слiди на росi.
Печерицi пiд тином
I зiрки батогiв.
Свiт цей вабив дитину
До сiльських берегiв.
Чом зiрки тi - Петровi?
Де зимують джмелi?
Чом гриб бiлий - в дiбровi,
Печерицi - в селi?
А пiдрiс - чому тато
У трудi день i нiч,
А живем небагато -
Стiл, двi лавки та пiч?
Чом долонi у мами
Мов на вишнi кора?
Видно, гра з трудоднями -
То диявольська гра?
Бо в колгоспних коморах
Всi засiки без дна…
Рiчка рокiв прозора -
Все фіксує вона...
Синьо - жовті знамена.
Безнадії роки.
То - державність зелена,
То - незрілість руки...
То помилки. То розум
Бог в людей відбирав.
І - не в золоті кози,-
Бо крадій волю взяв...
Рука є!.. Ми - на марші!!.
Визріваєм людьми...
І не менші вже - старші
Скоро будемо ми!..
Тільки б руки тягнути
Всім до д'ної руки...
Не Батурин...Не крути...
Інші в нас маяки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809481
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.10.2018
автор: Янош Бусел