Сама собі фізичним ворогом я стала,
і плоть моя тепер зажди тремтить,-
секунд вісімдесять я смерть свою чекала,
не дихаючи більше ніж на мить.
Крізь шар води душа поволі проростала
хапаючись руками за той світ,
повільно так собі у ванні помирала,-
я бачила вверху як гас софіт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809477
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.10.2018
автор: Вікторія Грошовик