О мить ,осіння позолото,
В обіймах жовтня-санкюлота
Душа сумна ,мов падолист.
Душа замучена, як міст,
Що ним курсують люди й речі,
Мій розум п*яний прагне втечі,
Та потрапляє в клітку міст.
А дух - одвічний альпініст
Еквілібрист на тілі осені,
Що віршами наївся досита
Застряг у хащах реконкіст.
Брат-сніг - відомий анархіст
Не пощадить ,ані мене, ні осінь,
Та жоден з нас про жалість і не просить,
Нас поховає січень –песиміст.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809456
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2018
автор: Той,що воює з вітряками