Межи дерев на пóкрив листяний
Під тьмяним таємничим світлом ночі
Зима порозстеляла килими
І загасила жар сухих листочків.
Поклала білі на дахи шапки,
В мереживо закутала рослини
Зима, проникла у ліси й садки
І землю підморозила скрадливо.
Злітає сніг… приблякла ніч… зима…
Сніжинки крилами розгонить вітер…
Навколо тільки білий сніг і тьма, –
В туманнім небі ледве видно місяць.
Зима й самотність викликають сум,
У душу проникає прохолода…
Сніжинки обертаються в росу,
Як в теплу падають мою долоню…
Я уявляю, як біжать струмки,
Сіяє веснянé блакиттю небо,
Повітря дотик теплий і легкий,
І поруч ти…
Нічого більш не треба…
24.09.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809419
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.10.2018
автор: Martsin Slavo