Множаться в народі стрімко клони –
модної релігії адепти.
Кожен другий – тазикопоклонник,
відданий традиціям. А де б ти
молитви такі ще міг почути –
з нотками подвижництва і схими?
Тазикам же, попри всі причуди,
зрештою, не бути вже сухими.
Паства теж не звикла «просихати»:
Бог для них придумав сам «ріди́ни».
Тож якщо й виходити із хати –
за святим питвом вже спорядили
в дворовий кіоск сусідку Ліду.
Круглий тазик – сонячний Ярило!
Втім, прийде великий Білий Ідол
й припаде до нього кожне рило.
І осанна спраглими вустами
вже божку новому задзюркоче.
І з бачка вода святою стане –
пійлом, що потрібне пастві конче.
Ну а поки в тренді ще екстази –
в упиванні дивним симбіозом,
де злились в одне людина й тазик,
щоб поговорити з Сином Божим.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809271
Рубрика:
дата надходження 08.10.2018
автор: Олександр Обрій