Моїй Донечці
Це диво дивне – рученьки малі,
Маленькі ніжки, пальчики, долонечки...
Маленька крихітка великої Землі.
Ця крихітка – моя рідненька донечка.
Ніч...осінь..музика вітрів
за вікнами чужими десь луна,
й засліплює чомусь настельний сніг палати,
А в цілім світі тільки я й вона...
І світ весь зачекає розпочатись!
Маленька зірочка засяяла вночі,
Маленьке зернятко, матусина дитина..
Чарівна усмішка тендітної душі...
Маленький світ великої Людини...
Боюсь торкнутись, ніби добрий сон,
З далекої, із маминої казки
Тебе намріяв...і завжди разом
Думки з тобою, сонечко ти ясне.
Цілую носик, п'яточки малі,
Манюніх ямочок торкаюсь на зап'ястях,
І тільки розумію, що в мені
Сьогодні
народилось
Щастя...
#Тетяна_Прозорова 07.10.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809243
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2018
автор: Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)