Над могилою-труною
Похилилася сім"я
Проводжають рідне тіло
Бо душа йде в небуття.
Плачуть діти і онуки
Чоловік весь почорнів,
А її скінчились муки
Вже пішла у інший світ.
Молоді роки щасливі
Промайнули в одну мить,
Працювала для родини
Й так хотіла ще пожить.
Щоб онуків вінувати,
Й порадіти щастю їх,
Та прийшла пора вмирати
Й залишати все і всіх.
Дочка десь там за кордоном
Серце рветься від жалю,
Бо не була в день останній
Не простилась з мамою.
А життя як довга нива
Йдеш тихенько по межі,
В одну мить свіча згоріла
Воском сплила до землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809231
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2018
автор: lileia