Ой, ви очі волошкові,
чом снитеся мені знову,
вечори колись цікаві,
й слова дівчини ласкаві...
Коли вперше ми зустрілись,
у нас очі засвітились,
зустрічались вечорами,
зірки з неба нам моргали...
І мені уже здавалось,
ми обоє закохались,
кожну зустріч пам"ятаю,
де тепер вона не знаю...
Щось неждане спричинилось,
та любов не розчинилась
де поїхала, не знаю,
жду,надіюсь і кохаю...
Несподівана причина,
мене з нею розлучила,
її очі волошкові,
у снах сняться мені знову...
Коли очі волошкові,
в снах засвітять мені знову,
я не хочу просинатись,
хочу ними любуватись...
Все роблю я без спочинку,
щоб знайти свою дівчину,
її очі волошкові,
біле личко, чорні брови...
Переповнений любов"ю,
я не маю вже спокою,
віднайти її я мушу,
відкрить серце їй і душу...
Мрію їй заглянуть в очі,
(може мрій ці пророчі),
віднайду її і знову,
гляну в очі волошкові...
По очах я зрозумію,
розуміть їх я умію,
їй скажу слова найкращі,
бо вона, то моє щастя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808873
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2018
автор: геометрія