Мозаїка осіння мерехтить в очах,
І кожен лист, мов поцілунок жовтня,
А сонце розпустило золотистий чал,
І час все перемелює, мов жорна.
Життя іде, не відцвітає восени,
Збагачує його прекрасне поруч.
І зв*язує нас вдвох незрима оку нить,
Тепло дарує рідний серцю погляд.
Мозаїка осіння мерехтить в очах,
Несказані слова на волю рвуться.
І разом ми в полоні неповторних чар,
Хоч осінь, а квітує щастя рута.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808866
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2018
автор: Світлая (Світлана Пирогова)