Занепадаю. Вже не кохаю..
Тому і не боюся.
Скрізь сльози радуюсь, сміюся.
Я не зникаю!
Рано ще зникати..
Живу! Бо вмерти - значить відступати.
Думками серденько пустошу.
У нього з розмаху іржаву косу
з всієї сили помахом!
Болить.
З порізу кров гірка струюїть.
Та біль велить:
боротися
і жить.
Не зжалюся.. Не зжалюся жаліти!
З-землі у небо підлетіти
та кайданами до землі
причалий -
кріпак в жалі
зухвалий.
Невідпуска його рука
тримає -
моя то совість хрестиком гойдає.
Та хай вже з тим -
хмариний дим.
Коли від совісті своєї відречуся,
тоді й порину в небо, там і наживуся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808851
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2018
автор: Артур Шадура