Вкотре листя у кольорі міниться,
Виганяє з клітин хлорофіл,
Мов складає свій іспит відмінниця
Бездоганно із тлінності тіл,
Червоніє і золотом зблискує,
Маневрує, танцюючи вальс,
А вуста, користуючись близькістю,
В одне ціле зціловують... нас
Наші руки, мов щупальця, жадібно
Щось шукають на вигинах тіл
Десь у скронях зіпсованим радіо
Хрипне пристрасть: «Цього ти хотів?»
Упиваються очі взаємністю
І вимірюють душ глибизну,
Віддзеркалюють золото вересня
І найпершу любові весну
І нехай нам не бути щасливими,
Я б хотіла, щоб з пилу доріг,
Під снігами й холодними зливами
Ти цей спогад про мене зберіг
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808822
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 04.10.2018
автор: Ulcus