Не вкрилося зморшками літо,
останнє, що бабиним зветься.
Не встигло і ковдри пошити
із шереху мертвого листя.
Не встигло наповнити дзбанки —
на ключ вись замкнула джерела.
Не вкрилися мудрістю ранки,
та й осінь ще досі весела.
Тепла нині як на цідилку
та хухає сонце на руки,
проміння із гілки на гілку
стрибає, неначе з принуки.
Дівча усміхається в небо:
--Пливіте у вирій хмарини,
де ллється радісний щебет
і сміх засіває царини.
А я назбираю листочків,
Що гублять осики і клени.
Як в мавки, складу свій віночок
Й осіннім пройдусь гобеленом…
Не вкрилося зморшками літо,
останнє, що бабиним зветься.
Ще осінь іде розмаїто...
Радіє дівча всьому світу
і я… із надією в серці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808769
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2018
автор: Valentyna_S