Я - вільна! Спокій, пустка, ніч,
Голосить вітер за вікном.
І в темряві не видно свіч,
Дощ грається із мокрим склом.
Як котик, шкрябає по нім,
Щоби на ніч пустили в дім.
Напевно, холодно? А, втім,
То стане другом хай моїм.
Кватирку навстіж, дощик, гов!
Чекаю в гості! Кава, чай?
Ой, що я? Він уже прийшов!
Лице умив, як зазвичай.
А ще сказав, що вибачай,
Я не терплю жіночих сліз.
Принишк якось, всміхнувсь: "Бувай,
Бо я піду у верболіз.
Не злись і не лякайсь життя,
Не знають крайнощів серця,
Як впав, - з нового аркуша,
Піднявшись, йдеш, хоч й навмання".
04.10.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808768
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2018
автор: Валентина Ланевич