З кожним днем оновлюється світ,
Новизною і нас наповняє,
Прожили ми немало вже літ,
Та на жаль в нас спокою немає...
Нам все важче стає в світі жить,
Хоч цікавого в ньому не мало...
Невблаганно час стрімко летить,-
І за ним ми бува не встигаєм...
Ще й неправда й війна забира
Наші сили, натхнення і спокій,
Багатьом з нас мізки забива
Негараздами сповнений простір...
Ми трудились увесь зрілий вік,-
Для країни, а не лиш для себе,
Не вели ми порядності лік,-
Знають всі,і Бог бачить із неба...
А щоб вирватись з нинішніх бід,
Намагаємось ми ще трудитись,
Хочем прямо іти, а не вбрід,-
Правді й світу у очі дивитись...
Нам багато не треба в житті,
Справедливість би тільки вловити,
Не горіти в воєннім вогні,
Повноправно у світі цім жити...
І щоб край наш завжди розквітав,
І по-людськи жили внуки і діти...
І нікого ніхто не вбивав,
За законами Божими жити...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808732
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.10.2018
автор: геометрія