І не зважаючи на поголос людський,
Минути келих лиха іноді упереміж із медом.
І шлях подекуди звиви́стий і слизький.
І так багато треба відірвати геть від себе ...
І ти чужий, вона бува чужа,
Буває надпотужним це безмежжя,
Хіба у щирості і ніжності межа?!
Хіба у них немає свого побережжя?!
Віддати можна все і все це як нічого,
Не слухати обман - чиюсь пересторогу,
В уяві малювати тисячі картин -
Вона і Він. Скільки хвилин? Ніколи не один ...
Але віддавши ніжності своєї
Останню квітку і останню ноту,
Ти розумієш, що в твоєї одіссеї
Немає, хто узяв усе, і хто узяв лиш соту ...
Маленька сота вища за розлуку
Тебе у цій пітьмі візьме за руку.
По вулиці біжать усі в роботі
Важливі тисячні і ... надважливі соті ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808722
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2018
автор: Дружня рука