Цвіт черемшини марево духмяне,
П*янкі свічки у вечоровій млі,
Тендітніший за річкові тумани,
За все мені миліший на землі.
Вдивляюсь в квіточок безлічну силу,
А через мить вже бачу, як у сні
Мою бабусю рідну, посивілу,
Що десь далеко в неб, в далині…
Пробач мені, старенька - така доля
Живий. Пишу. Вже сивості пора.
...Як хочу нині впасти в жито поля,
Віддатись на поталу всим вітрам!
Цвіт черемшИни марево духмяне
Прошу- благаю - хай не одцвіта,
Хай буде він натхнення океаном
Мені, що залишилися, літа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808537
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2018
автор: Валентин Довбиш