Знову кортить замутити,
Вірша іще одного,
Про осінь іще одну.
А їй нейметься водити,
Вершника вогняного,
У хмарнисту бистрину.
Так лагідно і вкрадливо,
Вітається павутиння,
А серце звично щемить.
За ласкою прийде злива,
Потягне у ряботиння,
Останніх веселок блакить.
Звичайно ж, іще буде літо,
Але буде зовсім іншим,
І може, навіть, чужим.
Шкода, що від посмішки Світу,
На землю спрадавна злетівши,
Лишився лише тільки дим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808533
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.10.2018
автор: Андрій Ключ