[b]
"Відданість науковій істині"[/b]
О.Г. Коваленко
С.В. Афонська (Дроботько).
[b][i]«Наукова думка» [/i][/b]
[u]Національна академія наук України[/u]
Київ – 2018
Чи потрібні нам книжки про видатних особистостей нашого краю? Так потрібні! І з двох причин. Перша – для формування власного погляду на свою історію та її провідних діячів. Друга ̶ з вдячності цим людям. Пам’ятаєте Езопове — «Вдячність ознака благородства душі».
З вдячністю, втіхою і гордістю отримав по «Новій пошті» бандероль з книгою "Відданість науковій істині" з дарчим написом одного з її авторів професора Коваленка. Видання має солідний вигляд і авторитетного видавця ̶ «Наукова думка» Національної академії наук України.
Цю книжку (на 230 сторінок) можна віднести до жанру документальної прози з розряду «Життя видатних людей». Її присвячено світлій пам’яті доктора біологічних наук, професора, Заслуженого діяча науки УРСР, лауреата Премії ім. Д.К. Заболотного академіка Віктора Григоровича Дроботька (24.11.1885-12.09.1966 рр.). Авторами книги є також науковці, біологи ̶ односелець академіка Олексій Григорович Коваленко і донька Дроботька Світлана Вікторівна Афонська (Дроботько).
Текст читається і сприймається легко. Він не переобтяжений вузькофаховими подробицями. Мова викладу зрозуміла звичайному читачу, не пересушена термінологією. З подачі авторів спогадів люди науки постають не марудними і невиразними «ботаніками», а живими людьми з широкими поглядами.
Здавалося б, що цікавого може бути в нудному житті і одноманітній праці вченого-мікробіолога? Та читаючи книгу наче спостерігаєш пригоди «мисливця за мікробами», занурюєшся в реалії минулих років, коли принциповій людині важко було залишатися чесним і живим.
Захопливою є розповідь про пошук збудників важких, а то й смертельних інфекційних хвороб (висипний і черевний тифи, паратифи, бруцельоз, дизентерія, туберкульоз та інші небезпечні хворості) і методів їх лікування, в основному, засобами «зеленої аптеки».
Ціла детективна історія пов’язана з пошуком первопричини стахіботріотоксикозу – смертельного захворювання коней. Адже коні в тридцятих роках минулого століття мали не лише господарське, а й військове значення, як тяглова сила артилерії і основа підрозділів кавалерії. Вище керівництво країни і армії в загибелі коней підозрювало шпигунів-диверсантів. Немає сумніву, якби епідеміологи під керівництвом Віктора Григоровича Дроботька не знайшли причину хвороби в невидимому мікросвіті, НКВД знайшло б і «устраніло врєдітєлєй» своїми розстрільними методами.
Не будучи членом компартії, Віктор Григорович очолював лабораторії, відділи, кафедри, товариства, інститути. А для того часу номенклатурного засилля це був рідкісний випадок. Авторитет вченого дозволяв йому бути у гущі подій передвоєнного та післявоєнного періоду існування СРСР, не раз наражаючись на ідеологічні небезпеки, ризикуючи своєю свободою, а то й життям.
Книга спогадів "Відданість науковій істині", як кристал, де багатогранність життєвого шляху професора Дроботька представлено з різних боків в окремих розділах-гранях. Віктор Григорович постає перед читачем в різних ракурсах - як людина, як вчений, як керівник, як громадський діяч, як педагог і популяризатор знань, як патріот і гуманіст, як мислитель і поет. В книзі подано хронологічну таблицю важливих дат життя, а ще перелік друкованих праць В.Г.Дроботька і публікацій про нього. Є також розділ, в якому надано короткі свідчення, спогади очевидців, сучасників В.Г.Дроботька, його послідовників, колег. Представлено фотоальбом з двома десятками світлин з родинного архіву. Один з розділів-граней книжки знайомить з художньою творчістю Віктора Григоровича (уривки щоденника, віршів).
І, нарешті, одна з найяскравіших, і неординарних граней книжки ̶ поема «Добродбай безсмертя». Це своєрідна віршована розповідь поета Олекси Удайка про життя і діяльність В.Г.Дроботька.
Поетизовані казки, перекази, повісті я зустрічав досить часто. Також попадались і раніше віршовані листи чи звернення. Набагато рідше надибував заримовані лекції, біографії. Але вперше бачу роботу в якій і науково-інформаційні розділи і поетична частина написані одноособово.
Ви вже, мабуть, здогадалися ̶ один з авторів видання професор Олексій Григорович Коваленко і поет Олекса Удайко це одна людина!
І ця Людина в даному випадку бореться з такою функцією часу, як забування, забуття.
А ще Олекса Удайко не обмежується лише спогадами. Щоб залишити пам’ять і якось втілити свою вдячність земляку, вчителю колезі в нього є задумка ініціювати перейменування вулиці, на якій родився академік Дроботько, в його честь, а в школі, де той навчався, відкрити, якщо не музей, то хоча б музейну кімнатку.
Саме так ̶ і словом і ділом!
Закінчити цю ремінісценцію хочеться уривком з епілогу поеми «Добродбай безсмертя».
[i]«Мені – до цуґи слово «добродбай»…
Але чи можна дбати лиш про суми
Грошей, майна й всього, що – через край?
А що вартують в кожного з нас думи?..
І як тоді із тим, що не в ціні,
Й ніколи цін в житті своїм не мало?..
Чим виміряти вічне те мені,
Що річчю здавна бути перестало?
…Було немало вже людських погонь,
Й згоріло в них уже немало судеб…
Задля кого сміливці йшли в огонь
І йти у нього ще довіку будуть?..»[/i]
[b]P.S.[/b] А тепер ще крапельку «очевидного і неймовірного». Знаєте, який тираж розглянутого нами видання. Не повірите! Аж 50 екземплярів. (Так вказано в випускних даних прикінцевої сторінки мого екземпляра книги. Пан Олекса мене поправив ̶ наклад видання - 200 прим., а вірніше - 250, враховуючи те, що 50 екземплярів тиражовано коштом автора для особистих потреб.) Та нехай і 250. Хіба це тиражі для європейської країни?
Але мізерність накладів українських книжок ̶ це вже окрема тема.
-------------------
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808526
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.10.2018
автор: Віктор Ох