Немає більшої відзнаки у житті, як знак того, що ти ще раз піднявся.
Стоїш мов скеля. У душі і в одязі дірки. Але ніколи не кажи, що здався.
Тріпає вітер дні твої - думки. Давно поламані покинуті обнови.
Від серця не відходять більше промені - нитки. Від болю вже не слухаєш його промови.
Штовхаєш скелі, хоч уява все. І випливаєш із глибин назовні.
Здається, не своє уже лице. Біліє. А ти думав, що вже чорне.
В полоні сорому не розкидай грішми. Чужі дарунки не вартують твої втоми.
Скидаєш в прірву відблиски пітьми. І замість крапки ставиш тільки коми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808518
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.10.2018
автор: Дружня рука