І бачить Бог, що серце твоє чисте,
Як кришталево чистая вода,
І дно хвилюється під нею шовковисте,
І думи солодко, мов квіти, опада...
В тіні алей забудь свої тривоги,
Присядь, вдихни солодкий аромат,
Чекають небезпечні нас дороги,
Ще попереду стільки буде втрат!
Спочинь, моя свята, моя хороша,
Моя єдина, дивна, золота,
Сильніш, ніж я люблю, любить не можна,
Позаду загубилась чорнота...
І ми такі щасливі є з тобою,
Ми квіти, що не тонуть на воді,
Напевно, обмине нас смерть косою,
Ми лишимося вічно молоді!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808448
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.10.2018
автор: Протоієрей Роман