Осіннє небо заплакало дощем.
Клубочилися низько сірі хмари.
Тривожив душу ледь помітний щем
За літом, за теплом, що вже минало.
Обійстя ластівки давно покинули,
Лелечі сім'ї вже в дорогу подались.
Жовтіє листя... і вже китиці калини
Терпким, червоним соком налились.
Аж раптом розступилась темна хмара.
Веселка радісно, чарівно засміялась.
Дощ перестав... і вона барвами заграла.
...Надія на все добре в нас вселялась.
24.09.2018р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808305
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.09.2018
автор: Zoja