Вершин торкається осінній сум,
Шумить діброва і дощами плаче.
Багровим листом золотистих рун
І ніч без зорів начебто не зряча...
Блукає вітер стежками один,
Зриває з горобини бісерини.
Туман його приятель, наче дим,
Розвішує осінні павутини.
У лабиринті згублених доріг,
Блукає морок, виходу шукає.
Зима тихенько ступить на поріг,
До осені у гості завітає.
І білим глянцем вкриється ріка,
Зупинеться нахвильку, задрімає.
Вона була колись така дзвінка,
Нехай тепер тихенько спочиває.
Осінній сум блука межи ялин,
Торкається до гордої ліщини.
У небі відлітає птахів клин,
Прощальний клекіт в піднебесся лине...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808138
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.09.2018
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)