ЯКБИ ЛЮДИНА ЗНАЛА ДЕ ВПАДЕ
О якби, то людина знала де впаде
під ноги постелила м'ягку перину
і на крилах б злетіла у небо голубе
доля, не оплакувала чорну годину.
Святе небо осяй шлях світлу дорогу!
подай знак, де дують ураганні вітри,
бо загину, у злобному світі без Бога..
тай до берега життя мости проклади.
Ангеле Пресвятий,не залишай мене!
стань поруч зі мною веди в нове життя,
від цунамі, землетрусу хорони мене!
прошу, зупини війну витри сльозу в дитя!
Хай не остудить душу заметіль зими!
її не поранить, гостре лезо бритви...
бо душа, замерзла від печалі самоти,
одна надія, на Бога щиру молитву.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808103
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.09.2018
автор: Чайківчанка