Це не життя, а гра в одні ворота:
що не касирка – зразу москворота.
Бідааа... А ще столичний супермаркет!
Вже легше насобачити пернатих.
Все є. Не вистачає лиш наказу:
«Папуг надресированих – на касу!
Корів «узкоязичних» – не приймати!
Згодяться ще сюди хіба примати.»
Чи мавпи, чи птахи – аби свідомі!
Бо мова – мов монетка у бідоні.
Всі знають: причаїлась десь на денці
під тиском молока, а ще – тенденцій.
Сьогодні ж (не повірите!), ой нене!
Сьогодні ціле святечко у мене:
довгенько прислухався, вперто зиркав –
ні пари з уст! Оце дає касирка!
Приємне, мовчазне, гарненьке личко
показує очима на табличку:
«Касир з дефектом мовлення і слуху.»
Що ж... Тиша від кривляння ліпша вуху.
Якщо у вас вкраїночки нема,
хай краще вже тоді – глухоніма.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808101
Рубрика:
дата надходження 28.09.2018
автор: Олександр Обрій