Кума розповіла одну смішну билину,
А їй бабуся Лєна пові́дала оце:
В весняну сталось це передпасхальну днину,
Коли печеться паска й фарбується яйце.
Із кожного вікна печеним смачно пахло,
Жінки усі на кухні творили чудеса,
Але комусь і в цей день ча́су не забракло,
Чи чорна, бодай біла удачі полоса́…
Лук’янівкою йде моло́чниця-селянка,
Забрати хоче борг в одно́ї з господинь,
Більш вдалого часу́ і уявити важко,
Ось заповітний дім, крильце і в двері «дзинь!»
Марія – господиня, госте́й нія́к не жда́ла,
Тим паче ще того, хто гроші брать прийшов…
Вона всі пасочки́ по формах розіклала
І посадила в піч, бо тісто підійшло.
А тут у двері хтось упевнено так стука!
Кого в таку годину їй доля принесла?
Молочницю уздрів через вікно на кухні:
«О Боженька мій милий! Я ж борг не віддала!»
І хутко склався план, так нібито невинний:
Нехай відчинять діти і геть не жартома
Їй скажуть, що матуся була, та щойно вийшла,
Тож, дома зараз мами їх поки що нема.
Вчинили саме так, слухняні, що й казати!
Послухала їх жінка, та в неї був [b]свій [/b]план:
Вирішує вона у хаті почекати,
Без дозволу зайшла і різних там вагань.
А мама з переляку сховалася у шафу,
Пішло все шкереберть, не знала, що й робить!
Тож впевнено вона чекає на хазяйку,
Бо не пішла ж на довго, коли гаряча піч!
Сидить собі терпляче та жіночка в кімнаті,
А в шафі з нафталіном та Маня чманіє́...
Спокійно не сидиться, хвилюються вже діти:
Горілим щось запахло і з кухні в носа б’є!
Не викрити щоб маму, давай просити тьотю:
Допоможіть будь ласка, на кухні щось горить!
Пішла, звичайно, тьотя, ті паски рятувати,
Марія з нафталіну під ліжко вже біжить.
Чи коротко, чи довго ще гостювала жінка,
Марія саме стільки і мусила лежать!
Мораль цього всього вже не смішна ні трішки:
Борги всі треба вчасно і чесно віддавать!
27.09.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808078
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.09.2018
автор: Галя Костенко