І саме тепер чомусь так багато неба,
Тут хмари збираються в скопища, міряють грози
У відрах збирається град, і з подачі Феба
Над пасовищем спокійно. Поки що. Різні прогнози.
І саме чомусь тепер так багато сонця,
Воно хоч і світить додолу, та осінь багато важить
Вмирають ягнята. Хоч є, хоч нема охоронців –
Таке вже життя. Нікому і не накажеш.
І саме чомусь тепер так багато смислів,
Де осінь розбурхана, там депресивні ноти
Я тільки тепер зрозумів. Я вже просто визрів.
Я навіть готовий приймати свою самотність
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808070
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2018
автор: Кот Єльпітіфор