Знаєш, я не вмію любити як він,
Навіть не знаю, де ти засинаєш.
Дома холодних збіговисько стін,
Серед яких, лише ти зігріваєш.
Знаєш, твій образ відбився в очах,
Коли говорю собі, що не знаю.
Не знаю, як тануть при телих свічах
Твої вуста, я їх з сотні впізнаю .
Знаєш, мені потрібно вже йти,
Чому як завжди не зупиняєш ?
Схожих на мене важко знайти,
Тобі не можливо, бо ти й не шукаєш.
Знаєш, будь ласка, кохана, не плач,
Як прийде час пригадати.
Згадай всі мої вірші тобі й пробач,
Мені настав час помирати.
21.09.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808040
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2018
автор: Моряк