Присіло кохання на лавку.
Навкруг тихо вечір бринить.
--Ще довго чекати світанку,
Цвіркун у кущах шелестить.
--Та я не збираюсь сидіти.
Багато незроблених справ.
Ще маю вночі розтопити
Сердець охолоджений сплав.
А ще обійняти за плечі
Ту пару, що поряд сидить.
Розкласти вже зібрані речі
Цілунком сім ‘ю примирить.
Листа написати дружині,
Снів кольорових наслать.
Подушку поправить дівчині,
Слова найніжніші шептать.
Можливо лише десь під ранок
Я трішки спочину й засну.
Не довго, бо сонце на ганок
Вже каву несе запашну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808039
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2018
автор: Олеся Лісова