Який красивий краєвид гірський!
І, навіть, висить хмарка, де потрібно, –
На небі штрих поставила легкий…
Гора жива і дивно благоліпна…
Дерева також відчувають це, –
На схилах влаштувалися зати́шно,
Корінням учепившись за край скель,
На стінах зеленіють прямовисних...
Як тут пливе і котиться луна!
Відбившись від каміння, звук зиґзаґом
Вертається, як пісня голосна,
Щораз відповідає іншими гласом.
Луна торкає душу, зве мене,
Приваблює, як таємниця, манить
Відлуння повторити мандрівне:
– Е-ге-ге-гей! – що десь в долині тане.
Як пам’ять, у душі луна звучить
І котиться по ній, як тінь кохання,
Що хвилею зненацька набіжить
І трепетним охопить хвилюванням …
05.08.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807925
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.09.2018
автор: Martsin Slavo