Проходять люди, навіть не вітаючись
Знайомі лиця, долі, спільні спогади,
Та в голові усе переплітаючи
Тебе на мить торкаються хоч поглядом.
Життя біжить, летить, шляху нема,
Назад не підеш як би не хотілося,
Маячить спереду лиш сніг й зима,
Хоч серце літом ще не відігрілося.
Закрутить листя, вітром в даль пожбурене,
Він не спитає чи воно нажилося
І далі крутиться сумне й таке зажурене,
Лиш біля ніг на мить чомусь спинилося.
З вікон кав'ярень тихо заглядаючи
Аж в саму душу мовчки, рідним спогадом,
А ти все йдеш надворі, лиш чекаючи,
Того одного, хто зігріє поглядом...
26.09.2018р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807870
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2018
автор: Кароліна Дар