Немов у казку, в осінь заблукаю,
Роси із чорнобривців пригублю
Й молитимусь за мир у цьому краї,
Й зізнаюся, як я його люблю.
Люблю за журавлине «кру», останнє,
Котре лягає сумом у душі,
Слідкую, поки ключ птахів розтане
І упаде дощем у спориші.
Люблю дивитись, як сади з вітрами
Змагаються, щоб зберегти плоди,
Я повен кошик яблук назбираю
Й радітиму, що сад мій уродив.
22.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807823
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.09.2018
автор: Ганна Верес