Стихне крик непочутий, зникнуть сльози небачені,
Гуркотітиме сміх, через звук, непробачений.
Пустотратою слів все ж душа не отруїться –
Схопиться за любов і у котре почується.
У мовчанні тривалім грозовіє істерика,
Де дощі, громи й блискавки – випали з календарика...
Мов усміхнений сум на вустах у Джоконди
майоріє любов: плачуть віршами ноти. 16.09.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807738
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2018
автор: Яна Бім