То був приємний і солодкий сон,
Коли спянілі від природи,
Думки і серце в унісон
Шаліли від простої насолоди.
Ми затонули в тиші і свободі
І загубилися серед краси.
Із першим променем на сході
Будилися від свіжої роси.
Нам шепотіли квіти колискову,
А небо гралось відблиском води.
І ми народжувались ніби знову,
Лихе забувши назавжди.
Купалися мрійливо у світанках,
Пірнали в зорях уночі.
Не галасливі в вічних обіцянках,
Були як онімілі слухачі.
Без зайвих слів, ми досі як сліпі пророчі,
Робили вже відомі відкриття.
Розплющивши нарешті очі,
Учились цінувати мить і дане нам життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807607
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2018
автор: Юлія Р