Знаю, що не треба закохувати
в себе того, хто мені не потрібен.
Живу, як в іншому житті,
закусила вудила, рву віжки на кожному кроці.
Що ж зі мною трапилося?
Без тебе я осиротіла,
без тебе замовкла, ніби змарніла.
Бажання тремтить, як птаха у полоні.
Відчуваю, що ти - моя кров,
що тече без упину.
Ти - моє сонце, що не має зупину.
Ти - моя вічна любов,що збуджує сни і кров.
Я, як стиглий виноград,
що має лише свій осінній аромат.
Життя тече через мої
тендітні пальчики жіночих рук.
Вечір, поміж густого листя
промінь спогляда місячного світла,
як надій повінь.
Затремтіла Душа щемно, несамовито,
згадалося гарне, і погане умить.
Яскріть грона винограда на долоні,
краплинами-перлинами граючи,
на печалі мої не зважаючи.
Мої зелені очі вбирають
його колір-мигдаль,ізмарагдом сяючи,
серце від печалю зігріваючи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807566
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2018
автор: Svitlana_Belyakova