Зорями вишию небо холодне,
Щоб потепліло від сяйва ниток.
Сяй в хмаровинні, блакитна безодне,
І золотистий залишу виток
Місяцю ясному, щоб милувався
Величчю ночі — яка ж це краса!
Промінь любові між ними закрався, —
Срібним намистом тремтіла роса
І покотилася поміж сузір’я —
Ген, до незвіданих дальніх планет.
Блисками сяяли доли, узгір’я —
Зоряна вишивка, як амулет.
12/09/18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807516
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2018
автор: Lana P.