відшелестіли вечори
під неба купола блакиті
і віі стомлено закриті
і на обличчя павутиння-сни
зриває вітер із вікон
обривки фраз що ненароком
промовлено комусь широко
розкривши серце в унісон
і знов в долоні опаде
це вічне листя золоте
завжди однакове й не те
і в казку осені введе
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807477
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2018
автор: polarstern