В колясці їхав… він. Із неба синь
Йому у очі впала, заясніла…
А поряд нього біг… маленький син…
Сльозинки в мене раптом зарясніли…
Щасливилися посмішки в обох…
Раділа я за них і перехожі.
Опікувався ними, мабуть, Бог:
Мов дві води краплинки, вони схожі.
Однакові і щоки, і уста,
Їх очі щастя сіяли навколо…
А головне, син з батьком вироста!
Цю зустріч не забуду я ніколи.
7.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807385
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.09.2018
автор: Ганна Верес