[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o9ewSi6PevQ
[/youtube]
Іду знайомими стежками.
Чи сад все той же і без змін?
Так тішу все себе думками...
Чекать мене завжди він вмів.
Але чому ж так серце б"ється,
Чому неспокій у душі?
Невже десь юність відгукнеться,
Що притаїлась тут в тиші?
Все повільніше уже кроки,
І я не вірю вже очам:
О як мене торкнув неспокій!
А сад так радо зустрічав.
Стелив м"який із листя килим,
Вбрання новеньке одягав.
І був якийсь, не зовсім звичним,
До мене руки простягав.
Ввібрали очі сад осінній.
Як до лиця багряний цвіт!
І я шукаю з нетерпінням
Моєї молодості тут слід..
Тепер тут осінь хазяйнує.
Ти була свідком юних днів.
Чому ж це час усе руйнуює?
Як досконало все зумів...
Поговори зі мною, осінь,
Узнать всю правду поможи.
Чому в житті все так не просто.
Шукать де молодість, скажи?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807248
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2018
автор: Н-А-Д-І-Я