Навис туман над сонним містом,
Сягнув будинків й храмів бань.
З гілля дерев рясним намистом
Струмить вода у глухомань.
Хмурніє небо, никнуть хмари,
Спадає зверху млява тиша,
Шкребе пером ледь тротуари--
Чиїхось кроків думу пише.
Люблю іти в густім тумані
Й словам підшукувать комфорт
Без лицемірності дурману,
Щоб їм повірив і манкурт.
І,може, він ураз згадає
Про наймиліший отчий край--
На нього він давно чекає
Й благає: «Сину, повертай!
Вернися серцем і душею,
Засій зерно, мов оратай.
Можливо знайдеш панацею
І лихам всім настане край.
Хай заживе народ щасливо,
Забуде вбогість і відча́й.
Жуаньжуанів новим ширам
Себе убити більш не дай».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807190
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.09.2018
автор: Valentyna_S