Так тихо крадеться осінь,
мов хитрий блукалець-кіт, -
то хмарами вкриє просинь,
то вітром дихне услід.
То теплим пухнастим боком
притулиться до душі,
то майже нечутним кроком
притюпає до межі.
Неголосно промуркоче
на вушко тобі про те,
як жовтень убрати хоче
дерева у золоте.
Запустить гостренький кігтик
в розніжену глибочінь...
І раптом узриш-бо - літа
зосталась хіба-що тінь!
Бо онде вже під порогом
котюга рудий пряде
останню тепла залогу -
погожий осінній день.
17.09.18 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807055
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.09.2018
автор: Леся Геник